Не включення до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 пункту стосовно заборони засвідчення вірності копії паспорта спричинило дискусію в нотаріальних колах щодо допустимості засвідчення вірності фотокопії (копії) паспорта. При цьому основний аргумент на підтримку позиції недопустимості засвідчення вірності копії паспорта базується на тому, що існує відповідна заборона в п. 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян».
Законодавчою основою вчинення такої нотаріальної дії, як засвідчення вірності документа, є ч. 1 ст. 75 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Тлумачення цієї норми дозволяє стверджувати, що засвідчення вірності копій:
- здійснюється нотаріусами чи посадовими особами органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії;
- стосується документів, виданих підприємствами, установами і організаціями;
- відбувається за умови, що ці документи не суперечать законові та мають юридичне значення;
- проводиться, якщо відсутня заборона на рівні закону для засвідчення вірності копії певного документа.
Таким чином, засвідчення вірності копій, зокрема і фотокопії паспорта, можливе тільки за наявності всіх перелічених умов. Особливу увагу при відповіді на запитання про можливість засвідчення вірності фотокопії паспорта варто зосередити на аналізі розуміння паспорта як документа та наявності/відсутності законодавчої заборони такої нотаріальної дії.

Паспорт як документ.
1. Документ – це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є збереження та передавання у часі та просторі (абз. 2 ст. 1 Закону України «Про інформацію»).
2. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Паспорт є дійсним для укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку (пункт 1 та 2 Положення про паспорт громадянина України).
3. Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (абз. 1 п. 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України).
МВС України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (п. 14 Положення про Міністерство внутрішніх справ України).
4. Тлумачення перелічених нормативних положень викликає певні сумніви щодо можливості «кваліфікації» паспорта як документа, виданого підприємством, установою і організацією, в контексті належності МВС України до таких. Адже паспорт видається МВС України, що є центральним органам виконавчої влади, а статус юридичної особи наданий такому органу тільки для участі в цивільних або господарських відносинах.
Очевидно, що не відповідає сучасним реаліям використання законодавцем в ч. 1 ст. 75 Закону України «Про нотаріат» такого нормативного радянського штампу, як «підприємства, установи, організації». Щоправда, такий термінологічний інструментарій є характерним практично для всього чинного українського законодавства, напевне, не повинен впливати на застосування відповідних норм та має нівелюватися. При цьому потрібно зауважити, що в п.п. 3.1. п.3 Гл.7 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України він трансформувався в засвідчення вірності копій документів «виданих юридичними особами».
Таким чином доцільно було б передбачити засвідчення копій (фотокопій) документів, виданих органами державної влади та/або юридичними особами.

Наявність/відсутність законодавчої зборони для засвідчення вірності фотокопії паспорта.
1. Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Аналіз норм постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» в контексті Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» дозволяє констатувати його чинність за сучасного правового регулювання. Оскільки відсутні:
- прийняті акти законодавства, які регулювали відповідну сферу відносин;
- передумови стверджувати, що положення Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами й організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» суперечать Конституції і Законам України.

Приватний нотаріус Євпаторійського
міського нотаріального округу АР Крим
Іваненко Наталія Миколаївна